А день бреде слідами сонця вже за обрій,
Схопившись пальцями за промінь, мов дитя,
Десь вдалині крокує вечір, вечір добрий,
За ним і ніч, за нею день...таке життя.
Яке звучить, немов канон, звучить віками,
Каскадом падає на землю кожен день,
Весною, літом, вітром осені, снігами,
І тисячами недоспіваних пісень.
І кожен ранок сходить сонце і заходить,
І тане день вночі, а потім ніч у дні,
Щось десь болить іще, а щось уже проходить,
Зникають миті, мов краплини на вікні.
Нехай це так, і день за сонцем йде за обрій,
Схопившись пальцями за промінь, мов дитя,
Та вдалині крокує вечір, вечір добрий,
Який додасть хвилин безцінних до життя.
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870935
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.04.2020
автор: Sukhovilova