ЙДУТЬ БОЇ
Людина , думала що вона все може
Всесильна ,як на царськім троні сидить.
Ігнорує ,та й не чує - слово Боже
Їй хочеться, на широку ногу жить.
Лихий , рубає ліси... знищує природу.
Викачує , всяке добро матінки землі.
Забруднює повітря каламутить воду
Розпалив, війну... все палає у вогні.
Дорвались, до влади злодії , бариги
Та й ніяк , не нажеруться ці пацюки.
Дурять , Івана за миску мамалиги
На хрест, розпинають люд... Живі мертвяки.
Лукавий дере шкуру зі свого брата
за тридцять срібняків продав душу свою.
Байстрюки , зневажають рідненьку мати
Плюють на все святе рідну землю святу.
О ,Скажи скільки, тобі людино треба?
Землі, вже мало... та посягаєш на Марс.
Місяць і Венеру та й інші планети
Жадність спопеляє нутро до тла у фарс.
Блазні перетворили нестерпним життя
Та смішками бавлять руський мір на сцені.
Від гранатомета плаче від страху дитя
У полум'ї війни йдуть бої нескінчені .
О , задурманений мій народе , пробудись!
Ти , у болоті тонеш у власній крові.
Розкуй, кайдани рабства... Від ярма звільнись!
Будь господарем землі сій зерно любові.
М ЧАЙКІВЧАНКА
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870932
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.04.2020
автор: Чайківчанка