Моя ластівко, тихий янголе,
Хто тебе скривдив,
що на серці зарості?
Більше ніколи
не буде страшно і боляче,
леле.
Все мине,
от повір,
бо тепло вже близенько;
Он бачиш,
кують зозулі.
Коли холод так сковує,
що серце ховається в сутінки
І ти бинтуєш його,
як можеш,
аби не було уламків -
Ти відкинь всі страхи,
що обмежують подих, і сумніви:
Все минає, і це мине
І ніколи, рідна,
не закривай серце
на тисячі замків.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870901
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.04.2020
автор: Олеся Шевчук