[i]Стогне земля… В сльозах Україна…
донецьку калину обіймає весна…
А сповідь сирітки на холодни хруїнах
нетлінна у серці, мов пісня сумна…[/i]
Вже пізня ніч… Чому я не сплю?… Я чекаю на маму…
Знаю, скаже: - Чому, ти по вулиці ходиш в піжамі?…
Матусю, ти де?...Озовись….Чуєш, стріляють гармати?…
Мене захисти… я ж ще дитина… не хочу вмирати…
Мамо, ти де?...Темно…холодно… страшні тіні повсюди…
Там чужі дяді… якісь злі і ненависні люди…
Повернися, матусю… Я слухняною буду завжди….
А може ти знаєш, Боже, де мами сліди віднайти?….
Бачив, як Ангелом білим летіла вона в небеса?...
Чом же мене залишила… з собою чому не взяла?...
Вернися, матусю… Хто ж на ніч казку розкаже мені?
Хто заспокоїть, погладить голівку мою уві сні?...
На світанку обійме, поцілує,...прошепоче «люблю»…
Ой!...Знову стріляють … Мамо, дай руку благаю, молю…
А після пострілів тиша настане…гнітюча…страшна…
Де ж мені, мамо, сховатись?...В будинку?,....Його вже нема…
Замісь будинків - гори каміння і уламки дахів…
Крім чорного ворона, навіть у небі немає птахів...
Де мій тато, сусіди, друзі?… Їх немов з’їла пітьма…
А моя лялька врятована, мамо… Я з нею жива!…
Скажи мені, Боже, навіщо це все, за що, і чому
Стріляти в невинних людей, сіять біду, мов чуму?...
Мовчиш, Боже…А хто може сказати, як бути мені,
Дитині, що вчили мову любити, і землю свою?...
Вчили батьки, у серці ніколи не мати страху…
Йти гордо й сміливо, по ворогом битім шляху…
Я зумію, лихо здолаю,… виживу,… виросту я…
Бо я - України майбутнє! Я, Земле, - донька твоя!
Л.Таборовець
20.02.2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870881
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.04.2020
автор: Любов Таборовець