Честь завжди бережу свою,
Бо без неї не варто жити.
Нею душу я напою,
Її маю я захистити.
Почуття, що в моїй душі
Бережу, як зіницю ока.
Навіть в скруті і метушні,
Свою честь я несу високо.
Бачу ціль у житті свою,
Та пориви свої вгамую.
Біля прірви уже стою,
Проте честі не заплямую.
Мені прикладом є жінки,
Які честь бережуть для роду,
Їх гортаючи сторінки,
Шлю подяку їм в нагороду.
Бережи і не заплямуй,
Честь свою, як свою святиню.
На хороше її спрямуй,
Не носи її, як гординю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870767
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.04.2020
автор: Віталій Назарук