Не лякає порожнє місто,
Десь невидимий я, десь невидима ти,
І байдуже: зелене чи червоне світло,
Іди, якщо хочеш іти …
Осміліли птахи,
безпардонні коти,
І з вікна очі сумної собаки,
Яка теж кудись хотіла б піти …
І ти там десь у четвертому вікні,
Подзвонити чи просто пройти,
Я знаю: ти скажеш ні,
Хоч тобі б дуже хотілось піти …
Не лякає порожнє місто,
Лякають налякані очі,
Лякають ті, хто більше нічого не хоче,
Кому у тих камерах зовсім не тісно …
Але ти не здаєшся,
Я це точно знаю,
Навіть з себе самої смієшся,
Я на зустріч з тобою такою чекаю …
А поки писатиму вірші,
Закидатиму всесвіт думками,
Це не краще, але й не гірше,
Ніж гамселити кулаками …
Не лякає порожнє місто,
Бо воно не порожнє нами,
Знову сяду за стіл урочисто,
Щоб писати тобі віршами …
[i]Фото: https://www.032.ua/news/2708707/ak-vigladae-lviv-bez-turistiv-unikalni-foto-zrobleni-pid-cas-karantinu[/i]
Варіант пісні
Не ляка́є поро́жнє мі́сто,
Десь неви́димий я, десь неви́дима ти,
І ба́йдуже: зеле́не чи черво́не сві́тло,
Іди, якщо хо́чеш іти …
Не ляка́є поро́жнє мі́сто,
Бо воно́ не поро́жнє на́ми,
Зно́ву ся́ду за стіл урочи́сто,
Щоб писа́ти тобі́ вірша́ми …
Осмілі́ли птахи́,
безпардо́нні коти́,
І з вікна́ очі сумно́ї соба́ки,
Яка теж куди́сь хоті́ла б піти́ …
І ти там десь у четве́ртому вікні́,
Подзвони́ти чи просто пройти́,
Я зна́ю: ти ска́жеш ні,
Хоч тобі́ б ду́же хотілось піти́ …
Не ляка́є поро́жнє мі́сто,
Лякають наля́кані о́чі,
Ляка́ють ті, хто бі́льше нічо́го не хо́че,
Кому́ в тих куто́чках зо́всім не ті́сно …
Але ти не здає́шся,
Я це точно зна́ю,
На́віть з себе само́ї сміє́шся,
Я на зу́стріч з тобо́ю тако́ю чека́ю …
А по́ки писа́тиму ві́рші,
Закида́тиму все́світ думка́ми,
Це не кра́ще, але й не гі́рше,
Ніж гамсе́лити кулака́ми …
Не ляка́є поро́жнє мі́сто,
Бо воно́ не поро́жнє на́ми,
Зно́ву ся́ду за стіл урочи́сто,
Щоб писа́ти тобі́ вірша́ми …
[i]Музичне прочитання з допомогою ШІ[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870686
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.04.2020
автор: Дружня рука