Сорочку мати вишила тобі
Двома лише отими кольорами,
Щоб проводжали рано навесні
Такими рідними бажаними стежками
Червоний колір - то була любов,
А в чорному - журбу свою лишила,
Щоб повертатись у події знов
Синівське серце так вона любила
Вкладала все тепло і ніжноту
Творила, щоби згадка душу гріла
Та не могла позбутись гіркоту
Вона також у серденьку щеміла
І ось сорочка грає, ніби світ
Переплелись дороги і стежки
Та звеселяє очі безліч літ
Ота любов, закладена в рядки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870618
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.04.2020
автор: Наталі Косенко - Пурик