Довкола мене но пусті хати
З під дерев так сумно виглядають,
Вже до сусідів в гості не зайти,
Мої сусіди з Богом спочивають.
Вони були для мене як батьки
Вони мене завжди чомусь навчали,
Досвідом ділились залюбки,
А головне що завжди поважали.
Не заросли ще зовсім ті стежки
Які ми разом з ними протоптали
І солов'ї співають залюбки,
На ясенях,які раніш співали.
З криниці тої воду ми пили,
Яка мене і досі напуває,
Хоча без них вже і роки пройшли,
Та я нікого з них не забуваю.
Вже теплий вітер по землі мете,
Іде весна,вже набирає сили
І скоро вже ваш без той зацвіте
Під яким на лавочці сиділи.
Не знаю скільки часу ще мине
Коли моя душа злетить до Бога,
Та вірю,ви зустрінете мене,
Бо в нас завжди була одна дорога.
І хай стежки заплутає трава,
І заростуть городи бур'янами,
Та поки пам'ять ще моя жива
То й ви живете тихо,поруч з нами.
Навколо мене тільки солов'ї,
Їх спів ніколи слухать не стомлюся
І разом з ними ,дорогі мої,
За вас ,сусіди,Богу помолюся.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870613
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.04.2020
автор: Малиновый Рай