***
Невже ці береги залишаться без нас?
Не милуватись нам блакиттю неба більше?..
Така печаль кругом, неначе світ погас,
і ніби хто штовхнув до краю прірви й глибше.
Весна: живи! Живи! Під дих нам - навідліт.
З оскалом вогняним і пазурами рисі.
Ким є для світу ми? – роса чи пустоцвіт?
Ми ще не добули. Ми ще не набулися!
У сповіді ріки перетікає час.
І верби розплетуть золотолисті дреди.
Лежатиме Пегас, а збоку Альферац* -
яскрава зірка у волоссі Андромеди.
…………………………………………
*Альферац – найяскравіша зоря в сузір’ї Андромеди.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870478
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.04.2020
автор: Надія Позняк