Ніби й весна, та падає лапатий сніг,
Як тоді, в грудні, коли до тебе біг,
Щоб поряд бути і чути щирий сміх.
Люблю тебе від вух і аж до самих ніг.
Ніби й весна, проте холодні стіни.
Лежати б зараз десь за межами країни,
Де сонце, спокій, смак морської піни,
Або у тебе просто на колінах.
Ніби й весна, та в серці горить літом,
Цвітуть іще якісь жовтаві квіти,
І ми йдемо вперед цим білим світом.
Люблю тебе, ти сенс мені радіти.
22.03.20 © Стася
(Максим Стаськів)
(Maksym Staskiv)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870435
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.04.2020
автор: Моряк