П`яні міста та покинуті Богом села зникають за вікном твого купе,
старенький наплічник і зашарпані кеди під сидінням покірно чекають тебе.
Пошук сенсу та нестримне бажання іти вперед, іти лише до вершин
палким поглядом в очах відбиватиметься на десятках нових світлин.
Сходиш вночі із потяга на пустий і до болю знайомий перон,
вмикаєш GPS та тишком прямуєш між стін із сонних вікон.
Крила розправив на зустріч мріям, посилаєш дорогам привіт
та обійми тобі розкриває цей безмежний, яскравий світ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870422
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.04.2020
автор: Тетяна Іваніцька