Вона щоранку поливала штучну квітку
В сліпих надіях, що розквітне...що жива...
Із сподівань густих собі сплітала клітку,
Що обпікали руки, наче кропива.
Листочки квітки, мов часописи жовтіли,
І сохла фарба, наче сльози на очах,
А десь, так близько, зовсім поруч майоріли
Живі, пахучі, свіжі квіти у дощах.
Для неї квітка стала горе-порятунком,
Оази привид у розпечених пісках,
Щодня сиділа за тінистим візерунком
Допоки сонце кволо плавилось в хмарках.
Враз дмухнув вітер - штучна квітка полетіла,
А з нею разом - і пекуча кропива,
На місці штучної з'явилась біла-біла,
Духмяна квітка, сріблом зрошена...жива...
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870398
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.04.2020
автор: Sukhovilova