Щоразу мене кличе сад до себе,
У надзвичайний, романтичний світ.
Блакить свою мені дарує небо,
А сад дарує свій біленький цвіт.
Гудуть рої бджолині, метушаться,
З них корчить ледаря ніхто не звик.
Побути в цій красі, для мене щастя,
Цей сад веселий, добрий чарівник.
М'яка трава вже потопає в росах
І чути переспіви десь пташок.
Вишневий цвіт сад приколов у коси,
А вітерець ним вишив рушничок.
Чарівний сад, дитинства диво - казка,
Щоразу хилить віти до землі.
Дарує ніжність і любов і ласку,
Дарує світлі спогади мені.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870366
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.04.2020
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)