Попередня частина: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869750
Спорожніло безголосся,
не просить парк уже тепла,
а тут зима безсніжна ходить,
але чи осінь вже пішла?
Може не поспішала бігти
і відійти в минулий рік,
а їй на лавочку присісти
і перейти, де сто доріг.
Може на лавочці чекати,
посидіти на самоті
і денним парком милуватись
у дні безсніжної зими.
Сосни, верби і ялинки,
і китиці в усіх беріз,
понад плесом розпустили
гілля спорожнілих кіс.
Присідає милуватись,
в плесо глянути води,
безголосся тут прекрасне,
завмер простір, жде зими.
Продовження: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874745
23.12.2019-1.04.2020
Світлина Ігора Винниченка:
“Безголосся…”
https://www.facebook.com/photo.php?fbid=10212390103307225&set=pcb.10212390118707610&type=3&theater
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870333
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.04.2020
автор: Светлана Борщ