Люди, втрачається совість. Губимо її, думаючи лише
про своє б л а г о. Ого! Яке велике виросло благо. І хто ж
це дав тобі право забирати в іншого те благо? Все віддасиш,
до останнього, що набрав, щоб у ковчег спасіння попав.
-Гав! Гав! Гав! У дворі злий пес! Та зло добром пере-
магати треба, інакше будеш переможений злом. А зло душу
роз"їдає як іржа залізо і розтліває душа. А без душі - хто ти?
Труп ходячий. І став той люд звірячий. Звір. Повір, що то є
страшно коли людина звір.
Спасіння благає людська душа. Людино, про тіло дбаєш
і про душу подбай. До Господа за порятунком взивай!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870307
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.04.2020
автор: яся