Роки дитячі лебедем полинуть ,
Світлий спогад дитинства - я босоніж в росі.
Тихим щемом у серці забринить на хвилину,
І згадаються раптом миті щастя усі.
Ось в дитинстві бабуся мене колисає:
Всі пісні її чую, теплий дотик руки.
Серце ніжністю в грудях на мить завмирає,
Як згадаю дитячі найперші казки!
Ось босоніж шовкову траву відчуваю,
На галявині бігаю я досхочу.
По калюжах броджу – всі мої – не минаю,
Відчуваючи радісно теплий подих дощу…
Ось – пошкрябані руки – бо домашня малина
Надзвичайно колюча, але дуже смачна.
Ось – від велика збиті та сині коліна,
Але все у дитинстві дуже швидко мина.
Залишається спогад – хвилювання дитяче –
Перший крок. Перше слово. Не помітні раніш…
А для люблячих рідних – і повага, і вдячність –
Цей наповнений щастям лебединий мій вірш.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870304
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.04.2020
автор: Вєра Євгеньєвна