Щодень минає в німоті гнітючій
Людей цей карантин терпінню учить.
Двадцятий рік несе всякчас сюрпризи:
Коронавірус, хантавірус, криза.
Страхи ведуть в розставлені капкани.
Неспокою кровлять душевні рани.
Найбільший ворог – паніка наразі,
На руку це ненависній заразі.
До бідного іде й до депутата,
Всерівно чи квартира це, чи хата.
За найсвятіші цінності на світі
Життям платити починаєм мито.
Безлике «нагреби» іде походом,
За грішми забувають звідки родом.
Віз правди ще стоїть на місці й нині
Меч кари зависає в павутині.
Напевне людству новий шанс дається,
Обнулений разом весь світ проснеться.
Зерну добра пора вже проростати.
Біда ж піде, забравши чорні шати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870170
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.03.2020
автор: Олеся Лісова