Цей вірус - страшне божевілля,
життя поглинає людей...
І страх не зника...І моління,-
іде із землі до небес...
Болить за людей і за рідних,
живем у окрузі тривог...
Байдужість лякає до згуби,
надіємось чує нас Бог...
І тиша, й неспокій в окрузі,
і смертю повітря фурчить...
Зеніту досягла напруга,
а людям всім хочеться жить...
І темінь ночей знов лякає,
і ранки невтішні і дні...
І що буде далі не знає,-
Ніхто на цій грішній землі...
Весна лиш людей надихає,
і квітів її аромат...
І чуються вітру зітхання
від Сходу до самих Карпат...
Нам сили всі треба зібрати,
і стиснути нерви в "кулак",
щоб цей корновірус здолати,
і буде тоді все гаразд...
На себе надіємось й Бога,
молитви йому всі несем,
щоб вірус зійшов із дороги,
у правді тоді заживем...
Не треба нам більш божевілля,
повірим собі й небесам...
В нас вистачить волі й терпіння,
не збить нас з путі вірусам...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870124
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 31.03.2020
автор: геометрія