По малу сонце сідало на вечір
І навкруги так тихо було
Дніпро розправив свої плечі
Малі води поніс в джерело
Він смутку ніколи не знає
Має бажання розрадити всіх
Можливо у хвилях ховає
Напевно в тому є успіх
А коли поспілкуєшся з ним
В мить заворожує собою
Дарує безліч своїх хвиль
Веде розмову із тобою
Ти поглянь у його води
Така переливається краса
Набравши багаття у природи
Вона ніколи не згаса
Повій вітре над полями
Свіже повітря всім принеси
Над Дніпром і над морями
Щоб не лишали життя віруси́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870072
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.03.2020
автор: Валентина Ярошенко