Летять літа, летять
У вись, у синьооку,
Де голоси дзвенять
Журавликів щороку.
Летять навстріч вітрам
І стомленим лелекам,
І хмарам-кораблям.
У даль летять, далеко.
Розквітла сивина
На скронях і у мене –
То доля дожина
Жита-літа з роменом.
Й тривогу п’є душа:
Життя вже – половина…
А роки все спішать,
Не маючи провини.
Летять літа, летять
Крізь білі заметілі,
Й нема їм вороття,
Хоч як би не хотіли.
Летять крізь весен шум
І осені ридання,
Спинитись їх прошу,
Та марні сподівання.
Летять літа…
30.03.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870027
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.03.2020
автор: Ганна Верес