Розчісує вітер волосся мені,
А небо вплітає хмарину,
І я вже лечу наче в дивному сні,
В блакить світанкову полину.
І сонечко ясно цілує вуста,
До серця мене притуляє,
І пагони світла в душі вироста
Із зерен, що Бог засіває...
Мить й промінь-смичок доторкнеться землі,
Карпати заграють, мов скрипалі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869976
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.03.2020
автор: Марія Демянюк