Уже ні правди, ні брехні
В ногах моїх немає.
Їх тільки стежка день при дні
У тонусі тримає.
Бо цей рухомий апарат
Мойого організму
Колись, багато літ назад,
Ішов до комунізму.
Але, на щастя, не дійшов,
Бо плани помінялись.
Багато стер я підошов,
А ноги й не спинялись!
Тепер, котрий десяток літ
Човгикаю до ринку,
Де, кажуть, матиму профіт,
Але ж не в дармовинку!
Що заробив, то те й моє,
А зверху щось накапа,
То тут уже проблема є,
Як Податкова злапа.
Робота завжди є ногам,
Як голова начудить.
Вона, мов сущий інтриган,
Постійно щось марудить.
І знов ходьба туди-сюди,
По колу й по спіралі.
Скажу вам чесно - не завжди
Це є взірець моралі.
Та доки квітнуть береги
І серце в грудях стука,
Моїм ногам ще до снаги
Важких доріг наука.
28.03.2020р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869957
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 30.03.2020
автор: Дощ