Даруй мені сон, відберу твою мову.
У промінні весни ти така кольорова.
Понесу на руках й не промовлю ні слова.
Твоя усмішка квітне, цілуй мене знову.
Веди крізь юрбу, йди до рідних дверей.
Бачу: втомилась від всіх цих людей.
Закохана пара наших тіней,
Бруківкою крок серед сонних алей.
У грудях палає твоє тепло.
Ти просиш, щоб я ніколи не йшов.
Сонце по небу ліниво пливло.
Твої світлі очі, то моя любов.
11.03.20 © Стася
(Максим Стаськів)
(Maksym Staskiv)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869950
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.03.2020
автор: Моряк