Біля хати під віконцем
Народило квіти сонце.
Вони дивні й невеликі
Ще й назвалися – гвоздики.
Квіти тягнуться до неба,
Кажуть: їм до сонця треба.
Хоч листочки невеликі,
Все ж прекрасні ці гвоздики.
Приспів: А гвоздики – гарні квіти,
Сонця й грому рідні діти,
Квіти горді й величаві,
Незвичайні, незвичайні.
А гвоздики, а гвоздики,
Колір – сонця, запах дикий.
Квіти жовто-золотаві.
Їх багато у Полтаві.
Як прийшла красуня-осінь,
Квіти виросли вже зовсім.
Зацвіли гвоздики рясно,
Кажуть, трохи не сучасно
Може, трохи й не сучасно,
Але квіти ці прекрасні.
Хай же сонце ясно світить
На мого дитинства квіти.
Приспів. (Той же)
Ганна Верес (Демиденко)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869918
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.03.2020
автор: Ганна Верес