порожні дні...
наповнились безлюдними містами,
не чути гуркоту холодної ходи.
лякають нас бездушними устами,
порожні люди, котрі мовлят - посиди.
ми сидимо, ні подиху від нас, ні руху
і скреготу не чути навкруги.
ми просто жити хочемо, і творимо руками,
все те, що ви розбили на шматки.
вогонь не згас і очі не такі понурі,
як Вам хотілось бачити завжди.
і без вагань ми прориваємось крізь бурі,
бо є для кого жити, жити назавжди...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869837
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.03.2020
автор: inda_hata