Огортає вітер скроні і торка лиця
Ось впіймала на долонях сонця-промінця
Та хотіла доторкнутись мило так рукою
Яскравіше засіяв звабною красою
У природі все так вправно на своїх місцях
Поселю яскравий промінь в чарівних рядках
Нехай гріє та чарує в тихі вечори
Та стежину прокладає у нові світи
Загадково, неповторно, слів не підберу
До нестями я ціную звабливу весну,
Ніби дівчина-красуня чарівна коса
Від звабливості у світі розквіта душа.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869811
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.03.2020
автор: Наталі Косенко - Пурик