Таємниці радісні



Таємниця  перша:  Благовіщеня.

Усі,  хто  жив  у  місті  Назареті
Не  знали,  що  насправді  відбувалось…

А  було  так:  минала  влада  ночі,
Старе  проходило,  спасіння  наближалось,
Темрява  відступала  перед  Світлом,
Світанок  розквітав,  співали  зорі,
Коли  лунало:  «Радуйся,  Маріє!»

Вона  ж  відповіла  на  все  почуте
Смиренним  «Так!»  Покора  світ  змінила…
Це  був  початок  нової  епохи,
Початок  чуда…  Таємниця  перша.

Таємниця  друга:  Відвідини  святої  Єлизавети.

Матір  Господня,  шлях  чималий  подолавши,
В  місто  прийшла,  де  був  Її  родички  дім.
І  увійшовши,  радо  вітала  стареньку.
Та  ж  до  Марії  мовила  дивні  слова:

«Благословенна  Ти  між  жінками,  Маріє!
Благословенний  плід  лона  святого  Твого!
Тільки-но  я  привітання  від  Тебе  почула,
Радо  здригнулось  у  лоні  моєму  дитя.

Благословенна  є  Та,  що  повірила  Богу!
Сповнить  Господь  те,  що  колись  обіцяв!
Радість  наповнила  серце  Марії  і  пісня  прослави
З  уст  непорочної  Діви,  наче  струмок,  полилась:

«Господа  нині  душа  величає  і  хвалить!
Дух  мій  радіє  у  Бозі,  Спасі  моїм!
Зглянувся  Він  на  покору  слугині  своєї,
Буду  блаженною  я  для  усіх  поколінь!

Чудо  велике  вчинив  Всемогутній  мені  і  народу,
Він  милостивий  і  добрий  до  тих  хто  боїться  Його!»
Так  говорила  Марія,  возносячи  Богу  подяку,
Так  відбулася  зустріч  щасливих  жінок  .

Таємниця  третя:  Різдво.

Нині  радість  стала
В  небі  зірка  ясна…
Народилось  немовля
І  лежить  у  яслах.

Бог  прийшов  на  Землю,
Сповнив  людства  мрії
І  над  ним  схилились
Йосип  та  Марія.

Стане  Добрим  Пастирем
Для  овець  заслаблих,
Хлібом  для  голодних
Джерелом  –  для  спраглих.

Приведе  до  себе
Хворих  та  недужих
І  запалить  віру
У  серцях  байдужих.

Подарує  нам  життя
В  Новому  Завіті…
Таємниця  третя…
Нині  радість  в  світі!

Радуйся,  Маріє,
Благодаті  повна!
Нині  Бог  всю  Землю
Радістю  наповнив!

Таємниця  четверта:  Стрітення

Коли  принесли  Ісуса  батьки  у  храм  за  законом,
Зустріли  там  старця-пророка,  звався  він  Симеоном.
Зрадів  старенький  сердечно,  побачивши  Боже  Дитятко,
І  мовив,  з  рук  материнських  приймаючи  немовлятко:
«Нині  Ти  відпускаєш  раба  свого  з  миром,  Боже!
Нарешті  прийшов  Спаситель,  що  в  бідах  нам  допоможе.
Бачили  мої  очі  Ізраїля  порятунок,
Для  незліченних  народів  Світла  Твого  дарунок!».
Благословив  він  батька,  а  благословляючи  Мати,
Мовив  до  неї:  «Готуйся,  бо  будеш  тяжко  страждати.
Зброя  гострого  болю  душу  твою  прошиє…».
І  повернув  обережно  Ісуса  до  рук  Марії…

Таємниця  п’ята:  Віднайдення  Ісуса  у  Храмі.

Він  знайшовся  у  Храмі,  де  розмову  зі  старцями  вів,
«Сину,  що  ти  зробив?»  -  запитала  стурбована  Мати  –
«Ми  так  довго  шукали  …»  А  Хлопчик  на  це  відповів:
«Я  –  при  справах  Отця.  І  навіщо  було  вам  шукати"?

Так  сказав  і  замовк,  бо  не  міг  розповісти  всього,
Мав  смиренно  ховати  Божественне  Світло  в  темряві.
Щоб  зростати  в  покорі,  чекаючи  часу  Свого,
І  готуючись  жити,  померти  й  воскреснути  в  славі…

А  Марія  згадала  про  дивні  події  Різдва:
Зірку,  пастирів,  ясла…  Спів  ангелів,  з  неба  почутий…
Й  зберігала  у  серці  промовлені  Сином  слова,
Таємницю  правдиву,  яка  ще  відкриється  людям.

Автор  -  Ігор  Сичов
Вітражі  з  нашої  семінарійної  каплички.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869596
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.03.2020
автор: Елвін