Всі ролі – на сцені, фантоми у долі,
На ньому – ролей, що не здерти зі шкірою,
Сльоза була рідна та усмішка щирою
І навіть театр поселився у домі.
Дісталось йому, хоч сценарій шикарний…
Трагедії були, на зміну із драмами,
Був з іншого світу, та знався з землянами,
Доношував одяг колишньої карми.
Та сам не згасав, а зірок – міріадами,
Без плати сіяв на розгублених лицях.
«Дивак», – думав той, що приріс до землиці –
Чим ситий по горло щоразу? – Аншлагами!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869594
Рубрика: Портретна поезія
дата надходження 27.03.2020
автор: Шостацька Людмила