Земля чекає працьовитих рук,
На повну дихає, аж стогне під оралом…
Помолодів давно столітній крук –
Співає жайвір урочистий псалом.
І сонце оре довгий небосхил,
Щосили тягне день за борозною…
Летять додому, не шкодують крил,
Пташки і кличуть весну за собою.
Прокинулись мурашки, і поля
Перетворились на мурашники – всі в полі.
За працею зіскучилась земля,
Лоскочуть небо край доріг тополі.
І набубнявілись на яблуні бруньки,
Й дерева одягають із вапна спідниці…
І густо сипле зерна із руки…
І юності вже дома не сидиться…
Оруть плуги… І заспана земля
Ліниво підставляє свої боки.
Чека домівка свого журавля,
В ставку проснулись жабки-лежебоки.
І поки світ сховався за замки,
І поки вірус подворі блукає,
Земля живе… І житиме віки,
Допоки трактор по ріллі гуляє.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869497
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.03.2020
автор: Волинянка