***

Покрий  корою  рук  своїх  і  заховаються  в  порізах.
Надми  у  тишу  слів  і  сподіванням  марним  обростуть.
Тебе  немов  святиню  вознесуть,  замолять  у  страхах,  у  мріях
І  прокладуть  крізь  твоє  серце  борозну.

Ти  тільки  відгукнись  -  маленькі  темні  люди  
Вгризуться  в  серцевину  і  виїдять  душі  твоїй  м’якіш,
На  мощі  розберуть  твої  тілеса,  храми  для  тілес  збудують,
Потім  напишуть  з  тебе  образ  і  ти  його  сльозами  окропиш.

І  навіть  образ  твій  закам’яніє  мов  намогильна  баба,
Безлика  і  безправна  -  у  святості  не  має  прав.
Тому  мовчи  і  не  давай  їхнім  скорботам  ради,
Залиш  їх  у  зневір’ї,  на  самоті  зостав.    

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869418
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.03.2020
автор: Гліб Зима