Летить Земля, закутана в гріхи,
Котрі їй людство чомусь назбирало.
Життя ж усіх – для неї то штрихи:
Хтось квіт посіє, хтось наносить рани.
У гавань котяться уже й мої літа,
Шукаючи хоча б відносний спокій,
Й так хочеться устигнути спитать:
«Чому так поспішаєте щороку?
Попереду ще стільки справ у нас,
Бо кожна мить в історії важлива.
Іще кровить загарбаний Донбас,
Благання Криму чується тужливе.
Чекає і земля моїх ще рук,
Турбот без мене збільшиться й родині.
Хай стежка моя зіткана із мук,
Та іншого нема життя в людини!»
7.03.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869387
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.03.2020
автор: Ганна Верес