І "мусиш", і "повинен",
Мов жертви на вівтар,
Йдуть день за днем в цей час
Незліченим потоком,
То що ж це все було -
Прокляття, чи все ж дар,
Що мене не торкавшись,
Тулився лиш під боком?
Знавав розчарування,
А згодом - і смирення
До мене завжди йшло
Та вдатися до втечі
Зумів один лиш гнів
У свому ж сам вогненні,
Що губиться тепер
В знімілій порожнечі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869384
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.03.2020
автор: Зіґфрід