Наче час зупинив свій відлік
Наче ріки пішли в небуття
На дорогу широку вийду
Я свого непростого життя
З унікальності до прозаїчності
З геометрії до простоти
З мозаїчності до молекули
З залюдимості до самоти
Мов бурхлива безодня пристрасті
Забере на крилах своїх
Потім винирнув наче блискавка
Починай самостійно гребсти
З невідомого до зцілющого
З небезпечного до гаряче
З люті дикої до неминущого
Де з"являється й знов й живе
15022020 LusiVelisi
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869346
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.03.2020
автор: Lusi Velisi