Батько й мати на городі
Роблять з ранку і до ночі
За те їхній син Степан
Все провалює диван
Каже в світі нудно жити
Можна пиво лише пити
Такий з виду здоровань
Замалий йому диван
У сусідів син Микола
Як метеликом по полю
То він тут, то він вже там
Допомога є батькам
Каже мати - Так обідно,
Разом зросли наші діти
Чому так несправедливо?
Що не так, зробила сину?
То цукерки, то м'ячі
То машинки, тракторці
А він виріс мов бугай
Тепер пиво подавай
Нема в нього ні роботи
А ні планів, ні турботи
І навчався він на двійки
Стояв часто на лінійці
Такий сором від людей
Він по - своєму живе
Не потрібна йому праця
Бо душа в нього ледача
То ж почуйте мене, люди
Не жалійте діток любих
Через міру не старайтесь
До роботи їх привчайте
Прикладом є мій Степан
Він не син, а хуліган
Не дає сказати слова
Така груба в нього мова
Ви, послухайте батьків
Не беріть собі гріхів
Бо вони близька рідня
Злих чекає западня
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869314
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.03.2020
автор: Валентина Ярошенко