Весна цьогоріч у короні,
та не квітучій, а жаскій.
Не тихнуть дзвони похоронні
і з кожним днем жорсткіший стрій
стає за межами кордонів
когось і певності себе.
І плаче голуб на амвоні,
і плаче небо голубе...
Бо влаштували ще із січня
яскарві зорі зорепад:
ні обраних, ні пересічних -
на всіх один єдиний лад,
що кромсає і спопеляє,
що обтинає грізно путь.
І кожен подих десь над краєм,
де сотні й тисячі падуть.
І прикро цій весні направду
(до інших знаджена корон),
розтаює свою принаду
і сходить траурно на трон.
І перед Богом б'є поклони,
благаючи всесильних чуд -
аби позбувся від корони
цей, спраглий квіту, світ і люд.
24.03.20 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869303
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.03.2020
автор: Леся Геник