Гойдає вітер гойдалку порожню,
Яку тримають міцно два дуби.
По гаю лине пісня подорожня
Її завжди співав для мене ти...
А я в той час так весело сміялась,
Несла до неба гойдалка мене.
З тобою я нічого не боялась,
Не вірила, що доля омине.
Вона тоді за нами слідкувала,
Немов чаклунка, ворожила щось.
В один момент, взяла і тебе вкрала,
Отримав долю ту щасливу, хтось...
Мені ж лишилась гойдалка порожня,
Яку тримають міцно два дуби.
І пам'ять, що забуть ніяк не можна,
Й любов, яку удвох не зберегли...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869290
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.03.2020
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)