Хто матір зрадив, має кровний гріх.
Вона із Богом є твоє начало.
Завжди на тебе жде її поріг,
Що колискову чув її ночами.
Вона – є незрадливо-дивний код
Твого коріння й гілля берегиня.
Світ відкрива тобі без перешкод,
Та без тепла твого вона загине.
Вона бува й сильніша від усіх,
Коли навідується лихо до дитини,
Купає тоді душу у красі,
Без неї не було б тебе в родині!
Тож, коли хочеш крок зробить різкий,
Щоб матері ім’я святе зганьбити,
Ти запитай свої не раз мізки,
Чи маєш право неньку рідну вбити?
21.03.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869232
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.03.2020
автор: Ганна Верес