[i](прочитати у вересні)[/i]
Було по всякому в житті,
«Червоно – зелено бувало, як згадати»,
Як половина так, то інша у смітті,
«Не може кожен все, що схоче, мати» …
Ну так, «без скромності крутий чувак»,
«І обдурити теж талант потрібен»,
«Люблю коли на вулицях бардак»,
«Люблю коли стрибають ціни» …
Копошаться мурахами внизу,
Оці нездари, що працюють без упину,
На сонці, в зливу, навіть у грозу,
«Як гроші роблять, я вам покажу» …
А ви собі ламайте далі спини …
Підслухав Вірус голосну браваду,
І вирішив, що і йому вже час,
Пройтися по життях у повний зріст парадом,
«Як можна цим, то що тоді про нас» …
Сховались люди у свої печери,
Лиш полювати ходять на обід,
Вірус виспівує між них свої «чечери»,
А Олігарху сірий будень - новий гріх …
За дотик сонця хоче сотню Євро,
За дотик вітру майже за п’ятсот,
Вночі на двір, потрапиш на галери,
І особливо за ранковий спорт …
Мала зараза зразу зрозуміла,
Що то вродилась рідна їй душа,
Хоч говорити виразно не вміла,
Для двох стрибнула в небеса маржа …
Біда лиш в тім, що, як скінчились гроші,
А вірус розжирів, роздавсь, здичів,
Хоч олігарх кричав: я славний, я хороший,
Той вірус його теж на друге смачно з’їв …
Згадали ті, що вірили в рекламу,
У "піджаки", у чийсь чарівний рот,
Що годували в штатах одну маму,
Що то був вірус, просто вірус – бот …
Ви думаєте, виплюнуть отруту?
Знайшли в нестямі чарівний портрет:
Там олігарх співа Червону Руту,
І зиркає на люд у золотий лорнет …
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869220
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.03.2020
автор: Дружня рука