Він майже замінив тебе у всьому.
Його здоровий глузд, упевненість і натиск
Наповнюють мене бажанням… забуваю втому,
Але ж і ти продовжуєш змагатись,
В мені, долаючи ворожу половину.
Він застережує : себе шукати - різновид отрути,
А ти шепочеш тихо і відверто : тебе ніколи не покину
З ним – сильною,щасливою з тобою бути…
Та ось, коли готова вже з зусиль останніх
Йому служити, подолавш власний спротив,
З минулого пронизливо звучить твоє прохання -
Найлегший спогадів чи мрій впустити дотик.
Тоді неначе упорхне в життя смілива пташка
І я , в душі злітаючи за співом вище й вище,
Аж поки всякий клопіт розглядіти важко,
А обійняти хочеться не раз різкий вітрище,
І він – прискіпливий сумління борг -
Стає в моїх очах дитям , якому треба
Турбота і не більше, він - не володар і не бог –
Тоді…немає суперечностей між волею землі і неба.
… Та знай,ніколи йому зрівнятися з тобою не під силу
Нехай жене в полоні різних справ роками
Я знаю ,що ти є , ти просто маєш бути завжди, милий ,
Адже вже так багато розпочато нами.
Та згодом хочеться все більше примирити
В своєму серці ваши вічні протиріччя.
І дочекатись мудрості плодів на вітах,
І не згубити кожного й не помилитись двічі
© Олена Зінченко24.03.2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869217
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.03.2020
автор: Zinthenko Olena