О, Дорі! Малюють фіранки
У змові Фольга і свинець,
Здаються свіжішими ранки,
Ааа, дехто вже мислить,- кінець?!
Кінець, то,- початок, нового,
Де Альфа і Бета і грім..
Нудьга, - колесниця до Бога
У нього лиш правда, лиш Він
Погляне, і, зглянеться, строго
Картати ..?! У серці, у нім
Аскеза збиває пороги
Заходить, вклоняючись в дім..
У матінки пахнуть сунички
І руки до болю смішні
Торкається ними спіднички
Не каже, що, теж, у вині..
Пробачення просить, дитинко
Народженна, ось де присядь
Присядь, зупинись на хвилинку
Ну, скільки, ще треба вмовлять?
Секунди, ііі.. хліб, в оберемку
Смачні, немов злитки святі
Водичка, прозора, йди, Лемку
Постися!!! Часи йдуть не ті..
Не ті, на воротях одвірки
І я перед ним, як дитя
Схилюся, й промовлю до хвіртки
Прийми і моє каяття ..
Надвечір, обніжок й калина
Убрана в дзвіночки рясні
Найкраща у світі дівчина
Складає в обніжку пісні
Курли туди вклала й гостинця
Солодке і гірке винце
І душу по самії вінця
І з присмаком ладу слівце
Усе, все, що маю,- ділюся
Віддам, ви приходьте, усі..
Мій Бог милосердний, мирюся
Вклоняючись в цій полосі ,-
Так затишно.. Беріг, оливи
Куріпка пробігла, рядном
Прикрила крилом тіло сливи..
І, ніби, над моїм вікном
Здаються свіжішими ранки..
Родинні, за єдним столом..
24березня...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869207
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.03.2020
автор: Ольга Ратинська