З–за куліс ще дуже теплих днів
Виповзла на сцену пізня осінь.
Листя, що розпластане на дні
Між калюж, вже літа не попросить…
Ще не віриться, що клином журавлі
Вчора відлетіли. Стихло, змовкло.
Не вернути клином клин. І до землі
Пригортає осінь листя змокле...
Осінь – це перейдений рубіж,
Осінь – це забуті звичні звуки,
Осінь – це не здійснені в собі ж
Мрії, наче зграї темних круків.
Та повіримо у ще одну весну,
І у мрію, та, що нездійсненна,
Бо ще рік злетів, і на кону
Вже майбутність зовсім незбагненна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869103
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.03.2020
автор: Валентин Довбиш