Схиливши голову ти не примчиш до мене,
Які б любовні не писала я поеми,
Які б палкі не були б поцілунки,
Обійми, спогади, від серденька дарунки.
Ти не примчиш, не пошкодуєш, не заплачеш,
Моїх ти щирих почуттів не бачиш,
А може бачиш та не потребуєш?
І краще сам, ніж із зі мною ,будеш.
Ну сам так сам, ніхто любить не змусить,
Ніхто не змусить цінувати щирість,
Тебе моя любов до болі мучить,
Мене ж болять твої вагання - дурість!
Сама, як завше, зі своїм коханням
Зостанусь я і буду його гріти,
Лягати спати і любить до рання,
В мені ще довго буде почуття горіти.
Не йди, не йди...не треба йти до мене,
Не йди, не вибачайся, не жалій,
Не муч думками голову даремно,
В нас просто не бувало спільних мрій!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869082
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.03.2020
автор: Fialka-86-86