Ой у великому ставку
Ловили там качки ряску
Схилилася над ним верба
Була вона чомусь сумна
Так ніжно віття опустила
І пролела немало сліз
Клена зеленого любила
Застиг на місці отой віз
Свою любов все їй доводив
За неї кращої нема
Із нею ночі всі проводив
Любов до неї неземна
Недовго нею милувався
Іншу пізніше зустрів клен
З її краси він посміявся
Ставав сумнішим кожен день
Буває різнеє в житті
Всього не можна описати
Ростять дітей мами одні
Можем лише їм співчувати
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869047
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.03.2020
автор: Валентина Ярошенко