Я на підвіконні сиділа, сиділа,
та й на щирий дощик гледіла, гляділа.
Якщо серце буде щеміти, щеміти,
я босоніж буду по-калюжам бити,
щоб душа раділа, раділа, раділа,
сум далеко гнала,сили не жаліла.
Бо, я, хочу жити в радості та щасті,
а не потурати проклятій напасті.
Хай, вона навіки згине, загине,
а натомість народить щасливі хвилини.
В стрімкім водограї , хай веселка грає,
свій віночок різнобарвний в купелі купає.
Пташка, хай щебече , в гаю біля річки,
віти верба миє,як весняне личко.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869035
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.03.2020
автор: Svitlana_Belyakova