І сипле сніг… У березні… Мабуть,
Бортом його вернули теж додому…
І що з того, що крокуси цвітуть,
Вмирає сніг на крокусі живому…
Він ще здоровий, з нормою у нуль
(бо ж на кордоні всім температуру пишуть).
Летить додому, швидше від зозуль,
Хоча на нього не чекають і не кличуть…
Але ж в домівці кожній карантин,
А сніг – стерильний, чистий, білий-білий..
Встеляє поле чорних самотин,
Тече-вмирає, тільки прилетілий…
Щасливе сонце, бо, як не крути,
Дистанція у космосі – звичайна справа.
А як закрить на карантин мости
І з ким разом долали переправи?
А сніг летить, сніжинки на ходу
В обійми граються і краплями стікають.
А я у масці з магазину швидко йду,
До рідних, ще мене іще чекають…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868936
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.03.2020
автор: Волинянка