Я напишу тобі листа та відішлю в нікуди.
Хоч сенсу в цьому вже нема, нехай на згадку буде.
Всі не доказані слова, як ті зрадливі люди,
їх поряд начебто нема, але вони є всюди.
Невпинно рухається час та смерть стирає пам'ять.
Чого так мало духу в нас? Чому нас пожирають?
Нема надії - буде крах! В полон захоплять тіні,
поглине серце лютий страх, ми всі у тому винні.
Блукає чорний хижий звір, дорогами земними,
таврує вічним рабством нас, вбиває наші мрії.
Життя без віри - не життя! Безсмерття не здолають!
Хто прагне жити у віках, тих волю не зламають!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868935
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.03.2020
автор: Олег Крушельницький