Щоб вона усміхалась, щоб нічого її не боліло,
Щоб сяяли зорі, як пара навпроти зіниць,
Я душу віддам, порву на шматки своє тіло,
І щось пишучи, засну за столом долілиць.
Щоб дому тепло і тиша і лагідний спокій,
Щоб квітнув думками солодкий бажаний сон,
Я гладжу волосся й шепочу своїй кароокій,
Мов вітер, що знову лине до листяних крон.
Щоб чистеє небо плило в душі океаном,
Щоб парусом білим по ньому крилатий політ,
Я вічність ітиму босоніж рожевим лиманом,
Плекатиму тихо в лілеях закоханий світ.
Присвячено моїй милій.
19.02.20 ©Стася
(Максим Стаськів)
(Maksym Staskiv)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868880
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.03.2020
автор: Моряк