Чи відчували ми досьогодні їдкий запах окупації?
Нам здавалось, що звільнені навіть з відповідальності...
Часто зухвалі, раптово бездіяльні і, переважно, байдужі.
В нас бо ж не стріляють?...
Сидимо в оточенні. Ворог менший молекали пороху...
Боїмось простору. Сахаємось снів і навіть подиху!
Люди не в балаклавах. Смерть-раптовість обирає білі маски...
Скидаючи наші...
Передвоскресіння... Воно завжди потреба невідворотності,-
надто важкими стали згустки нашої буденності!...
Для неба. Тепер і воно закрите від нас на карантин.
І лиш розарій -
можлива вакцинація.
21.03.2020р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868829
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.03.2020
автор: Іванюк Ірина