Та хто ж його коронував? Хто владу дав йому безмежну?
Хто на людину спрямував, довірливу й необережну,
І незахищену, все зло, всі біди, болі і тривоги?
Хто вкрав корону й світлий німб? Хто кинув людство все під ноги?
Хто, Боже, людожери ті, що прирікають на поталу?
Кому ж то духи темряви такі близькі до ідеалу?
Чи, Боже наш, Ти допустив тих нечестивих до престолу?
Чи людство нині низько так вже опустилося додолу?
Заблудлі вівці… Чи глухі? Не розуміють Божу мову…
Для них подрібнюють зерно, вони, хмільні, жують полову.
Помилуй, Боже, підніми, допоможи, прости, дай руку,
Утри сльозу і захисти, спини страждання, біль і муку.
Впадуть корони, буде суд на тім пекельному бенкеті.
А людство, Боже, збережи. Бо не затісно на планеті.
© Галина Брич
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868741
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 21.03.2020
автор: Галина Брич