Я сьогодні пройшов по куточках тих рідних,
Де ще вчора буяли сади весняні,
Де дзвеніли піснями струмочки привітні,
Які потім до мене з'являлись у сні.
Я зустрітись хотів із отою красою,
Що давала на крилах у небо злетіть
І обняти знайому берізку з косою,
І у травах пахучих на мить відпочить.
Та занедбаний сад я побачив із болем
І немає берізки, мов сталась біда.
І струмок пересох, що співав колись полем,
Мов пройшла по землі цій ворожа орда.
І душа моя плакала, вмилась сльозою,
Що ж ми, люди, не можем красу зберегти?
І молитвою щиро молився святою,
І просив я у Бога: "Пробач нас! Прости!"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868730
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.03.2020
автор: Валерій